Як допомогти дитині заспокоїтись в укритті

Готуємось заздалегідь. У спокійній обстановці проговорюємо з дитиною алгоритм дій. Коли почуємо сирену, що беремо, куди йдемо, що робимо. Збираємо разом рюкзачок з водичкою, чимось смачненьким, улюбленою іграшкою, олівцями та пледом, з якого можна зробити кокон або халабуду і сховатися там.

Рухаємося! Механізм стресу тілесний. Тож, коли дуже тривожно, танцюємо, дихаємо, стрибаємо, присідаємо, граємо в «крокодила» (за допомогою пантоміми намагаємося вгадати слово).

Граємось! Наприклад, в театр тіней. Погане освітлення в бомбосховищі — те, що потрібно для цього. Гра — найпростіший спосіб трансформувати напругу. Тому в рюкзачок можна покласти ще й ліхтарика.

Сміємося! Для цього починаємо разом складати казку — кожен говорить по реченню, продовжуючи фразу попередньої людини. Завжди виходить весело.

Співаємо! У бомбосховищі це можна робити нарешті голосно, від душі. Починайте, а інші до вас не забаряться приєднатися. Відчуття згуртованості вкрай добре впливає і на дорослих, і на дітей.

Не акцентуємо увагу, якщо хтось в бомбосховище плаче. Якщо дитина цікавиться, спокійно пояснюємо, що іноді навіть дорослим буває сумно і хочеться поплакати.

Обіймаємось! Багатьом це потрібно в першу чергу. Але обов’язково запитуємо, чи можна обійняти або доторкнутися, бо іноді в ситуації стресу люди стають гіперчутливими. Їм такі речі можуть доставити дискомфорт.

Тримаємо себе в руках. Не підвищуємо голос на дитину та не видираємо в неї з рук планшет або телефон, якщо вона чимось там зацікавилися. Якщо це допомагає їй відволіктися, це вже добре.

Пам’ятаємо. Дитина — це особистість. Дорослим важливо показувати повагу до неї, до її тілесності, особистого простору, почуттів та думок. Якщо дитина чогось не хоче, не треба її змушувати та наполягати.

Бережімо себе!

Гаряча лінія психологічної підтримки від «Запоруки» за номером 0 800 4000 23 працює:

безкоштовно

по всій території України

з усіх мобільних операторів

для дзвінків із-за кордону +38 050 493 03 07