Рік тому сусідська мопсиха Баффі сіла Матвію на груди та почала скавуліти, ніби передчуваючи лихо. І справді, невдовзі лікарі встановили хлопчику діагноз — гострий лімфобластний лейкоз.

Матвійчик обожнює спостерігати за технікою, тому дуже зрадів, що з вікна лікарні видно будівництво автостоянки. Поруч із сином постійно перебуває мама. Вклавши його спати, вмикає нічник і бере до рук голку й нитки, аби вишивати на полотні квіти та відновлювати сили.

Нині Матвійко в ремісії. Він повернувся додому, де на нього чекала товаришка Баффі.

Богданці ще не було й двох років, як лікарі діагностували нейробластому. Крихітка мужньо витримувала болісні процедури. Величезне обладнання, з допомогою якого вона проходила опромінювання, здавалося їй космічним кораблем. Мама була поруч і допомагала пройти крізь біль.

Богданка любить усе, що пов’язано з залізницею, адже там працює тато. Він для неї асоціюється зі святом, адже приходив до лікарні, сховавшись за величезну яскраву гелієву кульку.

Дівчинка нині в ремісії. Співає в церковному хорі, грає на синтезаторі, скрипці та барабанах. Справжня людина-оркестр.

У два роки Данилкові встановили діагноз — нейробластома заочеревинного простору. Після року лікування стався рецидив і довелося ще рік проходити болісні процедури.

Данилко — справжній непосидько. Він стрибав на лікарняному ліжку, навіть коли тромбоцити були «на нулі». Він запросто знайшов би спільну мову з супергероєм Флешем, який пересувається з надзвуковою швидкістю.

Через «хімію» хлопчик деякий час не міг ходити. Батьки віддали його на плавання та купили велобіг, на якому він гасав по лікарні. Завдяки цим заняттям Данилко швидко відновився.