Нас часто запитують, що буде з онкохворими дітьми, родини яких через різні обставини залишаються в Україні? Зокрема через те, що жінки не хочуть розлучатися зі своїми чоловіками. А з іншого боку не всі діти нагально потребують евакуації закордон.
Адже в окремих випадках хіміотерапія проводиться один раз на тиждень. І це можна й треба робити в Україні. Позиція «Запоруки» — маємо забезпечувати базові процедури та медичну підтримку в своїй країні. Хоча б те, що в наших силах.
Центральні клініки рівня Національний інститут раку, з якими фонд співпрацював у Києві, не в змозі надавати повний комплекс послуг, як це було до війни. Проте є локальні лікарні у відносно безпечних регіонах України. І вони можуть взяти на себе хоча б частину таких процедур.
Як приклад, міська дитяча лікарня в Хмельницькому. Саме цей медзаклад із нашими партнерами із Soleterre Onlus вирішили оперативно підсилити медикаментами та потрібним обладнанням. Аби ті ж фахівці зі столичного НІР змогли приїхати сюди і працювати тут.
«Ми готові хоч зараз, було б чим працювати», — говорять нам лікарі. «Організуємо, ви нас знаєте», — відповідаємо ми.
Отже, перший пішов! Договір на придбання портативного УЗД-апарату, аспіраторів та голок для біопсії на суму 758 000 гривень укладено. І це лише початок.
