Повернути пораненим дітям дитинство:

Як проходить реабілітація постраждалих від мінно-вибухових травм

 

Пекти піцу, плавати в басейні і кататися на лижах. Це не розваги, а важливі складові процесу реабілітації дітей, які постраждали від мінно-вибухових травм. Вони вчаться робити все заново і точно знають, що рух — це життя. Що важливо для дитячої реабілітації? Як у процесі відновлення допомагає гра і до чого тут лижі? Про це і багато іншого розповіли експерти/ки з дитячої реабілітації. 

 

Аліна (ім’я змінене з етичних міркувань) разом з батьками потрапила під обстріл біля Покровська влітку 2024 року. В тяжкому стані з опіками та відкритою раною гомілки була доставлена спочатку до Покровської міської лікарні. А згодом після стабілізації стану — до регіонального медичного центру родинного здоров'я в Дніпропетровській області. 39 діб дівчинка провела у відділенні інтенсивної терапії. 

 

 

Ельза (ім’я змінене з етичних міркувань) отримала травму спинного мозку під час поранення в Бахмуті. 

 

Андрій (ім’я змінене з етичних міркувань) отримав осколкове поранення у Харкові. У нього були вражені печінка, ребра, м’язи. 

 

Це лише деякі з історій дітей, що постраждали від війни. За даними ООН, від початку повномасштабного вторгнення рф, станом на лютий 2025 року поранень зазнало українських 1865 дітей.

Долати виклики тяжкого досвіду разом

 

В Україні є затверджений перелік реабілітаційних установ та закладів охорони здоров’я, що здійснюють заходи з реабілітації дітей з інвалідністю. Станом на березень 2025 року зареєстровано 126 установ. Серед них – КП «Регіональний медичний центр родинного здоров’я» Дніпропетровської обласної ради. Завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини Ірина Архипова говорить, що лікарня почала приймати дітей з мінно-вибуховими травмами ще в 2014 році. Але це були поодинокі випадки і не такі важкі травми. Поки не почалось повномасштабне вторгнення. З лютого 2022 року заклад прийняв 201 дитину з травмами, пораненнями та ускладненнями, отриманими внаслідок військових дій. 

 

«За кожною статистикою стоїть чиєсь життя. Це той досвід, який би я ніколи не хотіла отримувати», — говорить Ірина. 

 

Аліна, яку ми згадували на початку тексту, була пацієнткою центру, де працює Ірина. Дівчина була в дуже тяжкому стані. Їй доводилося терпіти жахливий біль. Крім того, вона була у дуже пригніченому стані. Весь час поруч з нею в реанімації перебувала мама. 

 

«На дні рани візуалізувалися сухожилля і уламки кісток. Лікарі провели декілька операцій і трансплантацію шкіри, щоб закрити дефекти», — згадує Ірина Архіпова.

 

Поступово дівчинка навчилася пересуватися на колісному кріслі, а згодом розпочалися роботи з відновлення ходи. Завдяки старанням мультидисциплінарної команди Аліна поступово відновлювалася. 

 

«Дівчинка стала більш контактна. Спочатку ходила з милицями, потім самостійно босоніж, а згодом у взутті зі спеціальною устілкою», — розповіла Ірина Архипова.  

 

Лікарка відзначила, що завдяки благодійному фонду «Запорука» та Soleterre за фінансової підтримки Італійської агенції з питань співробітництва в галузі розвитку у медичному закладі значно покращилися умови. Було відкрито відновлений реабілітаційний стаціонарний блок, де надається допомога протягом гострого, післягострого та довготривалого періодів лікування. На кожному з цих етапів люди потребують належних комфортних умов, які сприятимуть відновленню. За місяць стаціонарну реабілітаційну допомогу отримують близько 30 пацієнтів.  Також відремонтовано 4 зали для реабілітації. Загальна вартість ремонтних робіт  у відділенні фізичної та реабілітаційної медицини становить 4,5 мільйонів гривень

«Реабілітація дітей з мінно-вибуховими травмами — це складний багатофакторний процес, який потребує мультидисциплінарного підходу, починаючи з надходження дитини до відділення реанімації, співпраці з хірургами, травматологами, ортопедами. В нашій лікарні є така можливість. Своєчасно діагностика, мультидисциплінарна команда сприяють тому, щоб дитина могла фізично і психологічно відновитися», — говорить Ірина. 

Реабілітація і піца

 

Для якісної реабілітації важливим є матеріальне забезпечення лікарні. В.о завідувача відділення реабілітації лікарні Святого Миколая Львівського територіального медичного об'єднання Сергій Худа говорить, що заклад забезпечений необхідними тренажерами, є басейн, кілька реабілітаційних залів. 

 

«Наші коридори — це також наші робочі зали. В середньому у нас від 45 до 55 пацієнтів в день і  кожен сантиметр є для нас важливим», — зазначив Сергій.

 

Лікар наголосив, що в реабілітації дітей важливим є ігровий компонент.

 

«Всі тренажери містять в собі  ігровий модуль. Мотивація пацієнта є найважливішою для нас.  Діти бавляться в ігри, а фактично роблять певні силові вправи та, відповідно, можна отримати результат», — говорить Худа. 

 

Також ефективною у роботі з дітьми є ерготерапевтична кухня. Це місце, де пацієнти можуть відпрацьовувати навички з приготування та прийому їжі. За словами Сергія Худи, найчастіше там готують піцу. 

 

«Ми одразу починаємо і ходити з дітьми, і тренувати всі навички, які можливо. Це можливо завдяки дуже тісній співпраці зі всіма колегами. Ми проводимо мультидисциплінарні збори, де можемо обговорити усіх пацієнтів, поспілкуватися, подивитися клінічні кейси. Для зручності ми собі зробили графік і можемо розподіляти пацієнтів відповідно до зайнятості фахівців», — пояснює Сергій Худа. 

 

Ельза, яку ми згадували на початку тексту, перебуває саме в лікарні, де працює Сергій Худа. Вона навчається користуватися колісним кріслом, самостійно вдягатися, переміщатися з підлоги тощо. 

 

Сергій Худа наголошує, що важливим для пацієнтів та лікарів є освіта. Тому до дітей приходять вчителі, а команда лікарів проходить стажування в різних країнах: США, в Британії, в Італії, в Франції, в Німеччині, в Литві. Навчання українських фахівців в Італії відбулось у межах проєкту «Посилення спроможності медзакладів України», який реалізується фондом «Запорука» спільно з Soleterre за фінансування Італійської агенції з питань співробітництва в галузі розвитку.

 

«Якісна реабілітація залежить від класної команди, яка має розвиватись і думати в першу чергу за пацієнта», — зазначив лікар.

Лижі і сноуборди

Дітям, які проходять реабілітацію, не зайвими будуть заняття командними та індивідуальними видами спорту. Василь Леськів — інструктор гірськолижної бази «Голосіїв-парк», віце-президент асоціації професійних гірськолижних інструкторів України. Він уже другий рік співпрацює з НДСЛ «Охматдит» у напрямі фізичної реабілітації. Взимку діти, які проходять реабілітацію, мали можливість практикувати гірськолижний спорт та сноуборд. Василь наголошує, що на заняттях займаються всі діти разом: і ті, хто просто тренуються і ті, хто проходить реабілітацію.

«Восьмирічна дівчинка з ампутацією ноги дуже боялась ставати на лижі, тому що поруч було багато людей. У той день ми саме робили рекорд України. Вона проїхала 50 метрів, відчула дух змагань. Було дуже багато емоцій. Поборовши страх вперше, тепер вона досягає нових результатів, їздить на велосипеді, будемо пробувати ставати на ролики. Це дуже гарний приклад для того, щоб іншим дітям було зрозуміло, що не треба сидіти вдома», — розповідає Василь. 

 

Підопічні Василя займаються на свіжому повітрі. Взимку — лижі, сноуборди, весною — ролики, велосипеди, самокати, влітку — водні лижі, вейкборди.

 

«Під час фізичної активності відбувається й психологічна адаптація, — впевнений Василь. — Відбувається розвиток соціальних навичок через командну роботу і зменшення ізоляції та збільшення соціальної інтеграції».

 

Василь зазначає, що головний показник результативності — емоційний стан дитини. 

Він радить:

- ставити реалістичні цілі; 

- святкувати досягнення;

- іти від простого до складного;

- застосовувати індивідуальний підхід та враховувати можливості конкретної дитини;

- враховувати медичні показання та протипоказання. 

 

Отже, процес реабілітації може бути складним і тривалим. Але фізичні терапевти, мультидисциплінарні команди роблять все, аби діти могли після поранення опанувати ті навички, які можливо. Вони намагаються застосовувати всі можливі методи і засоби, щоб зробити процес реабілітації не тільки ефективним, але й цікавим. А благодійники підтримують їх у цьому процесі дивотворення, надаючи необхідні інструменти та можливості для професійного зростання.

 

Досвідом роботи з цими та іншими пацієнтами, новітніми методиками та особистими напрацюваннями фахівці й фахівчині з ділилися під час ІІ Всеукраїнської конференції «Реабілітація у педіатрії» в межах ініціативи Реабілітація травм війни, яка пройшла у березні в ОХМАТДИТі. Організаторами якої були: БФ Пацієнти України, Soleterre, Благодійний фонд Запорука, Італійській агенції з питань співробітництва в галузі розвитку, проєкту україно-норвезької співпраці за підтримки Sunnaas sykehus HF, ГО «Всеукраїнське об’єднання фізичних терапевтів», а також Радниці-уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна і Міністерство охорони здоров’я України.

 

Текст підготувала: Олена Кущенко