Сьогоднішні реалії змушують нас розповідати нашим дітям про надто серйозні і жахливі речі. Як робити це правильно?
Про війну з дитиною потрібно говорити відповідно до віку та її «мовою». Немає потреби розповідати більше, ніж дитина хоче знати.
Чому діти запитують? Вони хочуть розуміти і бути впевненими у своїй безпеці, захисті, в тому, що її або його не залишать ті, хто про них піклується, тобто ми, дорослі.
Тому, перш за все, дорослі мають турбуватися і про себе, наскільки це можливо. Наприклад, якщо мама годує дитину, а сама не їсть, дитина також може відмовлятися від їжі. В мами ж не буде сил і ресурсів на те, щоб відповідати на питання дитини і бути врівноваженою.
Важливо бути чесним, відвертим та більш-менш спокійним.Не варто давати обіцянки, що все буде добре. Ніхто ніколи не знає, що буде далі. Кажіть правду – я не знаю, як буде, але я точно знаю, що не залишу тебе одну/одного, я буду з тобою, щоб не сталося.У розмові варто бути «на одному рівні» – сісти поряд або присісти до дитини, якщо стоїте.Не варто самому ініціювати таку розмову з дітьми. Доречніше створювати умови, щоб діти не боялися задавати будь-які питання. Водночас не бійтеся важких питань. Не знаєте відповіді – не приховуйте це. Кажіть дитині – я не знаю. Ви не можете і не повинні знати все.І не забувайте при першій же нагоді повторювати надважливе – я люблю тебе.