Друзі, не зважаючи на те, що війна зруйнувала наші мирні плани, «Запорука» продовжує підтримувати родини своїх підопічних, бути поряд з ними де б вони не знаходилися, відкривати нові напрямки та у буквальному сенсі розширювати горизонти своєї діяльності. Все це було б неможливо без вашої допомоги.
Отже, що ми зробили за 60 днів війни.
Перше, на що наш фонд мобілізував сили - це порятунок наших онкохворих дітей від війни. Вже в перші дні війни за лічені години разом з партнерами з різних країн ми організували «дорогу життя» до Італії, де діти були розподілені по лікарнях та продовжили лікування. Задіяно було все: швидкі, залізниця, медичні літаки.
На сьогоднішній день вивезено 92 дитини, з яких наймолодшій дівчинці на той момент було лише 10 днів.
Кожна евакуація дитини — це окрема історія. Адже деяких приходилося витягати з місць, де точилися бої. Під час таких «спецоперацій» ми стикалися також з важко пораненими дітьми, які потрапили під обстріл окупантів. Разом з нашими партнерами із Soleterre ми прийняли рішення допомагати також і цим дітям. Таким чином в нас з’явився новий напрямок — лікування поранених дітей в Україні та за потреби їх евакуація в Італію. Цими днями один з кращих хірургів Європи оперує пліч-о-пліч з нашими лікарями тих, хто постраждав від російських бомбардувань.
Для Львівської міської клінічної дитячої лікарні Святого Миколая ми придбали витратних матеріалів на понад 1 мільйон гривень, а також діатермокоагулятор BOWA ARC 400 на суму 1 500 000 гривень, якій дозволяє швидко зупиняти кровотечу.
Міську дитячу лікарню у Хмельницьку ми забезпечили аспіраторами, голками для біопсії та портативним УЗД-апаратом на суму 758 000 гривень. Придбали також реанімобіль, якій дозволить швидше транспортувати дітей, що потребують негайної допомоги.
Ще одну «швидку» отримала від нас лікарня у Боярці.
У Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі розпочали реновацію бомбосховища. Бо діти, тим більше онкохворі, не повинні годинами сидіти в холоді, без свіжого повітря, у гнітючий темряві та сирості. На жаль, умови багатьох укриттів саме такі. Тому проводимо нову вентиляцію, налагоджуємо опалення, встановляємо комфортне освітлення — загалом усе можливе, аби діти не відчували себе «дітьми підземелля».
Наш психологічний спецназ не припиняє працювати: консультує дітей та їхні родини, організовує семінари для волонтерів психологічних гарячих ліній з таких важких тем як суїцид та втрата близької людини, проводить групи підтримки для батьків, які втратили свою дитину за різних обставин.
Почали з ЗУСДМЦ, якій з перших днів війни перетворився на великий гуманітарний хаб, куди звозили дітей звідусюди з різними патологіями.
Днями стартував наш ще один великий проект — безкоштовна психологічна підтримка 24/7 вимушено переселених українців і всіх, хто потерпає від війни. Для цього наші психологи підібрали та підготували 20 досвідчених фахівців. Наразі гаряча лінія 080 040 00 23 працює в Україні. Згодом плануємо її запускати в Польщі та Італії.
Все це лише початок всього, що на цей час нами заплановано. Потреб багато, планів безліч. Але ми точно знаємо, що нам все вдасться. Бо ви поряд. Велика подяка вам за це.
Бережіть себе! Слава Україні!
