Маркові зі Львова — 16 років. У ніч на 27 вересня у нього вдома трапилася пожежа через займання акумулятора електроскутера у кімнаті хлопця. Кімнату одразу огорнуло полум’я.
Від гучного вибуху першою прокинулась мама і побігла на допомогу, але двері вже були заблоковані. Марко прокинувся від другого вибуху і теж одразу почав відчиняти двері. Разом із мамою їм вдалося вибити двері.
“Коли я вибрався на вулицю, у мене вже горіла футболка та були обпечені руки. Та я згадав, що у кімнаті ще була наша собака, я повернувся за нею, щоб врятувати, і мені це вдалося”, — згадує Марко.
Коли чекали на швидку, хлопець почав відчувати нестерпний біль і бачив, як шкіра рук буквально “звисала”. Медики швидкої доправили його в реанімацію опікового відділення Дитячої лікарні Святого Миколая. Маму госпіталізували у лікарню Святого Луки.
Три дні Марко провів у реанімації, після чого його готували до операції з пересадки шкіри, яка пройшла успішно. Відновлення було складним: хлопець мусив заново вчитися тримати ложку, одягатися, користуватися руками і спиною. На відновлення рук пішло близько двох тижнів.
Поруч увесь цей час була дівчина старшого брата, Діана, яка допомагала йому у лікарні: готувала їсти, допомагала вставати, користуватися гаджетами, одягатися.
“Найважче було переживати з ним цей біль, коли він виходив з наркозу і не діяли знеболювальні. Але при ньому я не плакала. Говорила йому, що він найсильніший хлопчик, якого я зустрічала”, — згадує Діана.
Зараз Марко на етапі відновлення. Нарощена шкіра добре прижилася, рани затягнулися, шкіра починає набувати природного кольору. Хлопець п’ять разів на тиждень відвідує реабілітацію та мріє якнайшвидше повернутися до спорту і допомогти мамі одужати.
Уся сім’я щиро дякує лікарям і всім, хто підтримував їх на цьому непростому шляху — зокрема благодійникам.
Фонд Запорука допомагає опіковому відділенню лікарні необхідними витратними матеріалами — пластирями, пов’язками та спеціальними мазями для догляду за опіками на суму близько 50 000 грн. Ці матеріали постійно потрібні пацієнтам, адже не всі родини можуть їх придбати. Частину забезпечує лікарня, але без допомоги благодійників часто не вистачає на всі потреби.