Дитинство у двох війнах. Історія мешканця «Дачі» у Львові

24 лютого у Дмитрика день народження. Сьогодні йому виповнилося 9 років

День, який мав би бути про кульки, дитячі мрії і торт…  Але вже половину свого життя Дмитрик живе у повномасштабній війні. А останній рік — ще й у власній битві з тяжким захворюванням.

Вони з мамою Марією приїхали до Львова з Миколаївщини — із села Михайлівка, яке потерпає від частих ворожих обстрілів. Тато Дмитрика вже два роки захищає країну на передовій. А старша сестричка залишилася вдома під опікою тітки.

В історії з Дмитриком все почалося з болю в нозі. Активний непосида- хлопчик, що понад усе любив футбол, раптово почав кульгати. Травматолог, до якого звернулась жінка у Миколаєві, після огляду направив їх до Києва. Далі були обстеження в Національному інституті раку, згодом — у Клінічному центрі дитячої медицини у Львові.

Зрештою, після тривалих обстежень у Львові, хлопчикові встановили остаточний діагноз — лангергансоклітинний гістіоцитоз. Рідкісне захворювання, що уражає  всі органи й кістки та потребує тривалого лікування хімієтерапією. Перший курс лікування, 6 хімієтерапій — уже позаду. Попереду наступні курси і подальші обстеження.

«Лікування Дмитрика буде тривалим,— ділиться мама,— тому, коли ми потрапили на Дачу у Львові трохи видихнули і зраділи. Я приїхала і мені тут дуже сподобалося. Таке відчуття, що ти потрапляєш у свою другу родину,» — каже Марія. А ще жінка мріє, коли настануть весняні канікули у старшої доньки, привезти і ії на Дачу, щоб діти змогли набутись разом.

 Хлопчик навчається у третьому класі, любить математику,  колекціонувати машинки й мріє стати програмістом. Вони з мамою дуже хвилюються й за свого тата-захисника.

«Бувають такі моменти,— згадує Марія,— коли чоловік не виходить на зв’язок. І тоді мої хвилювання подвоюються.

Коли почалася війна, Дмитрик думав, що у нього більше не буде Дня народження і подарунків до свята.

«Мамо, ти знаєш, коли починається повітряна тривога, я прошу у Бога дуже сильно, щоб вижити. Я дуже хочу жити,» — часто каже хлопчик своїй мамі.

24 лютого може залишитися для хлопчика тим днем, коли він вперше почув сирени тривоги і вибухи. А може стати днем, коли він знову відчує себе дитиною. І ви можете допомогти зробити це можливим! 

Підтримайте Дмитрика та інших дітей, які просто зараз проходять лікування!

Ви можете допомогти разово or оформити щомісячну підтримку і стати людиною, яка поруч із дитиною протягом усього лікування.

Навіть 100 грн щомісяця дають нам можливість планувати допомогу та бути надійною опорою для родин.

Бо кожна дитина має право на день народження. І на життя!