Психологічна підтримка та зниження стресу

Коли  потрібна консультація психолога?

Послуга психолога особливо потрібна батькам, які дізналися про важкий діагноз дитини. Вони можуть переживати емоційний шок, страх, відчай, порушення пам’яті та концентрації. Психолог допомагає впоратися зі стресом, змінами у житті, переїздом на лікування та гострими емоціями, які важко контролювати.

Фахівець підбирає індивідуальні методики підтримки, допомагає проходити кризи, сімейні конфлікти, емоційне вигорання. Без допомоги стрес може призвести до депресії і проблем зі здоров’ям.

Онкопсихолог створює безпечний простір, де можна бути щирим — плакати, сміятися, мовчати, не ховати справжні почуття. Це місце, де поступово повертаються сенси й життєві цінності без необхідності «триматися» чи «завжди думати позитивно».

Техніки подолання стресу та для емоційної підтримки дитини

Як допомогти дитині відновитися після важких подій?

Серйозне лікування, тривале перебування в лікарні, розлука з близькими — усе це може змінити поведінку дитини. Те, що раніше здавалося звичним, тепер викликає страх або дискомфорт. Діти можуть уникати дотиків, замикатися в собі, втрачати контакт із тілом, ставати надто емоційними або, навпаки, відстороненими.

Це нормальна реакція на травматичний досвід. І батьки можуть допомогти — не словами, а простими діями, іграми, творчістю.

Ми зібрали 14 м’яких практик, які повертають дитині відчуття безпеки, тіла і себе. Вам не потрібно бути психологом — достатньо бути поруч.

Малюємо долоньки. Обводьте й прикрашайте руки — це символ «я є», відчуття себе тут і зараз.
Пряникова людина. Фігурка з паперу чи тіста — безпечний образ тіла, з яким можна взаємодіяти.
Ліплення. Пластилін і тісто знімають напругу й повертають контроль.
Робимо ляльки. Створення ляльки — це наче «створити себе заново».
Турбота про ляльку. Якщо дитина «малює» — дайте їй піклуватися про ще менше створіння.
Граємо в дерево. Сильне коріння, міцні ноги — відчуття опори.
Що в тебе у руці? Дайте щось тактильне: м’яку кульку, масажне колечко — це заспокоює.
Сейф для страхів. Коробочка для «страшних» символів: дитина сама «закриває» свої страхи.
Янгол. Створіть янгола-охоронця з паперу — символ захисту поруч.
Будуємо халабуду. Або просто обіймайте в «колисці» — це повертає тепло і спокій.
Кнопка радості. Шукайте «кнопку» дотиком — це викликає сміх і контакт.
Крило янгола. Навчіть дитину обіймати себе за плечі — це самозаспокійлива дія.
Сумне деревце. Питайте: «Як тебе підтримати?» — гра перетворює турботу на ресурс.
Розфарбовуємо. Почніть з розмальовок, використовуйте незвичні інструменти — дозвольте творити.

Ці техніки працюють не миттєво, але вони — місток до відновлення. Через дотик, гру, турботу ми повертаємо дитині відчуття «я є», «я важлива», «мене чують».

Ігри на емоційне розвантаження

Діти, які довго лікувалися або пережили стрес, накопичують емоції — злість, тривогу, розчарування. Ігри допомагають безпечно їх вивільнити, знизити напругу і повернути відчуття контролю.

•  Веселі «обзивалки». Гравці перекидаються м’ячем і промовляють смішні, нешкідливі «образи» типу: «А ти, бурячку!». Наприкінці — щось приємне.
• «Пил». Бити подушку руками чи ногами — природне розвантаження.
• «Боротьба подушками». Під музику граємо за правилами: без образ і травм.
• «Сніжки» з паперу. Зіжмакати й кидати — весело і корисно.
• «Розтирання паперу». Енергійно терти аркуш, а потім розмалювати — заспокоює.
• «Салют» із паперу. Рвати й кидати шматочки вгору, потім прибрати разом.
• Аплікація. З розірваного паперу створити аплікацію — зосереджує і заспокоює.
• «Намалюй злість». Дитина малює свою злість — без коментарів, просто поруч.
• «Чашка злості». Спеціальна чашка, у яку можна вигукувати злість.
• Дихальні ігри. Здувати м’ячик по столу; дмухати у воду або «здувати» одне одного
• «Впертий баранчик». Стукати ногами й вигукувати «Ні!» — вчить відстоювати себе.
• «Футбол подушкою». Кидати та штовхати м’яку подушку — безпечно знижує агресію.

Як батькам уникнути емоційного вигорання?

Ось ключові поради, як впоратися з емоційними викликами:

• Дбайте про себе: час на сон, харчування, фізичну активність та емоційний відпочинок — не розкіш, а необхідність.
• Не відмовляйтесь від допомоги: зверніться до родичів, друзів, волонтерів або психолога.
• Встановлюйте межі: не намагайтеся бути ідеальними — дозвольте собі робити «достатньо добре».
• Спілкуйтесь: говоріть про свої емоції з близькими або приєднуйтесь до груп підтримки для батьків.

Корисні дихальні вправи для саморегуляції

• Зосередьтеся на подиху. Повільно вдихайте через ніс на 4 рахунки, затримайте дихання на 2-3 секунди, а потім видихайте повільно через рот на 6 рахунків. Повторіть це 3-5 разів. Слідкуйте за тим, щоби видих був довший, ніж вдих.
• Техніка 5-4-3-2-1. Назвіть 5 речей, які ви бачите навколо; 4 звуки, які чуєте; 3 предмети, до яких можете доторкнутися; 2 запахи, які відчуваєте (або уявляєте); 1 річ, яку можете скуштувати або пригадати смак.

Де шукати психологічну допомогу

Групи підтримки для батьків і дітей — це безпечний простір для обміну досвідом і полегшення емоцій. Психологи дитячої лікарні допоможуть у спілкуванні з дітьми, поясненні складних тем, роботі з емоціями.

Капелани, соціальні працівники, волонтери — можуть надати не лише духовну, а й практичну підтримку.